Ярослава > Recent Status Updates

Авторка дуже добре пише, але це тільки підкреслює, що її ні разу не обстрілювали, й вона ніколи не почувалася частиною загроженої спільноти. Це не оцінкове судження, але вибір сюжету такий троха з рубрики "жахалочки біля багаття для тих, хто живе з luxury of being unbombed"

Раптом привалило дуже багато запитів на дружбу, мені дуже приємно, але цікаво: друзі, а звідки ви? Це хтось лінк поширив, чи що?

Як Чикаленко накопичував гроші на видання газет і підтримку українського руху?

Заощаджував на всьому іншому, скажімо, носив легендарний "сурдут, що його було перелицьовано аж двічі: раз його вивернуто сподом нагору, а потім, коли й спід надто постарів, пан звелів його перевернути ще раз на лице - бо ж сукно було ціле й викидати його було шкода".

Геть не пам'ятала, що момент з одягом у "Хазяїні" списаний з ЄЧ))

Королів-Старий згадує, що чикаленківська газета "Рада" була кузнею слів - редактори викували «не тільки славнозвісні "позаяк" чи "врешті-решт" ... але й сотні тих добрих слів, що з них користає тепер всеукраїнська соборна мова». Я з майбутнього і маю сказати, що і позаяк, і врешті-решт нам у нашій соборній мові теж стали у пригоді:) (Скільки всього не розвинулося б, якби не фанатизм ЄЧ!)

Чикаленко ще маленьким школяриком був прекрасний і викликав неабияке занепокоєння рідних: "Що з нього тільки буде? ... Б'є себе в груди і кричить: "Цих грудей стане, щоб витримати каторгу Нерчинських рудників!""

Масінький екзальтований Чикаленко - це любов, але прагматик уже тоді: коли його брат помер, він гірко заплакав, а тоді такий: "А тепер ми з сестрою маємо по 600 десятин землі".

Сприйняття віку в давнішій літературі - це щоразу такий майндфак! Напр., наші друзі за 40: в розпалі будівництва кар'єри і життя, саме час відкривати нові перспективи і шукати нові пригоди.

Їхні, умовно, пра-пра того самого віку: "старий дід, що вже йому на п'ятий десяток звернуло".

Мене від статусу старої баби (у сприйнятті Грінченка) відділяє п'ять років, а вас?

Ауч, болить:
"Нам ні на що не дали часу, ми маємо новонабране військо, яке мусить дорости до війни. Мені шкода цих хлопців, бо вони мали б доростати до читання й писання, до будування міст і лікування людей. А мусять доростати до вбивання. Мусять дорости до того, щоби з нашого боку було щораз менше сліпої стрілянини, а з того – щораз більше смерті. Який ще у нас є вихід на цій війні, котрої ми не хотіли?"

"Як ти збираєшся помирати, якщо зовсім не можеш терпіти болю? Треба вчитися, чуєш?"

Як то кажуть, who wore it better: "As you value your life or your reason keep away from the moor" чи "Сцеражыцеся дрыгвы, людзі, сцеражыцеся балот уначы, калі сінія агні збіраюцца і пачынаюць скокі на самых гіблых мясцінах"?
Якщо ваша душа прагла фанфіка на "Собаку Баскервілів", де замість Грімпенської трясовини - поліські болота, то це воно.

А є спосіб додавати відгук і дату прочитання просто після кнопки "read", а не заходячи потім у свої книжки? Скучаю за старим goodreads, де не потрібно було робити цих зайвих кроків

Я? Прокрастиную від дуже термінової роботи об переклад, в якого дедлайн 1 червня? Та ніколи такого не бувало. *shifty eyes*

Високі стосунки мистецтва й партії в ранні радянські роки:

"Юдовський – гардеробник і білетер Державного єврейського театру – звернувся до члена Політбюро Менделя Марковича Хатаєвича зі скаргою на низьку відвідуваність театру [...] Він благає члена Політбюро сходити в театр і скаржиться, що Постишев на вистави ще не ходив. Київський ГОСЕТ не зумів заманити до себе чиновників – і Юдовський уявляв наслідки."

Я: Полиці вже й так тріщать, не треба купувати нових книжок.
Видавництва: *дають знижки до Дня незалежності*
Далі все, як у тумані.

Купила:
* "Тривкий тролінґ трикстера: метадраматургія Олександра Корнійчука" Андрія Пучкова (Дух і Літера дає 50% знижки на низку найменувань!)
* 2 томи манги "Мої вітання Блек Джеку!" (30% знижки, електронка)
* 2 томи "Голуба Геннадія" - без знижки, просто любов.

А ви що накупили?

Охохо, знайшла книжку, яка буде інформаційним спонсором моєї продуктивності на найближче майбутнє. Отак читнеш пару сторінок на ніч і думаєш собі: нєєє, спати не буду -ніколи-, краще ще якусь роботу натомість пороблю, а то ще жахіття насняться. Я, звісно, страхополох, але справді моторошно.

Була в захваті від "Фелікса Австрія", але в "Амадоку" не в'їжджається. Живі люди так не поводяться, - раз у раз кричу в книжку; але, може, це притча про епоху, а тому психологізм не в пріоритетах? Ні, реалії дуже різних епох змішано докупи, жодної епохи не прописано, це не про історію. Тема про пам'ять крута (люди з нестачею пам'яті і надміром, пам'яті ненадійні, всі походять з пам'яті), але чи того досить на 800 ст?