Олександр Сидоренко > Recent Status Updates

Дуже подобається, класне таке класичне фентезі про професійних злодіїв в класичному фентезі світі з ельфами, дворфами, богами та магією, яку простий люд може не побачити за все своє життя і вважати вигадкою

Класна книга, поки все подобається, але як же мене розриває з віватовських приміток :)
Пару прикладів вам
"Пінтова - тобто об'ємом одна пінта"
"Таріль - велика тарілка"
"Лютняр - гравець на лютні"
"Дрочер - онаніст"
"Туєва хуча - багато"

Цікаво

Ще цікаво як працює прикол про "не можна щоб повінь застала тричі на одному місці"

Яким радіусом вираховується місце? Якщо я перейду в сусідню хату чи воно рахується за те саме чи інше? Це не можна щоб 3 повені підряд чи взагалі? Чи можу я повернутися на місце на якому мене застала повінь дві повені тому? Якщо ні і радіус "місця" величенький, то взагалі до багатьох місць не вийде багато разів приїжджати...

Можливо то через те, що я довго читав виключно перекладені або взагалі книжки англійською, мені дуже подобається мова, прям так живо написано. Зрозумів що дуже не вистачало в книгах українських слів, які не так часто використовуються в перекладній літературі через те, що зазвичай є більш прямий переклад того слова.

Та і взагалі поки дуже подобається!

So, I'm here...
It's gonna take a bloody long time.
But the most important page is not the first one, it's the next one. Always the next one...

Не знаю чого так гонять на частину "Захід". Так, гг не такий цікавий як в інших частинах імперії, і немає (поки) цікавих другорядних персонажів, але написано все так же круто, і історії все ще цікаві)

Мене шось так в соплі рознесло третє оповідання "Сходу"... Саме поєднання того що і як написано.
Розвалило так шо довелося піти вмитися холодною водою і кругами по кімнаті походити. З кожним разом усе більше злюся що ця серія така непопулярна.

І ще, шо це за знущання, показали моїх улюбленців на абзац і все( Чекаю їх в наступних книгах, бо ж на захід зі сходу вони навряд чи перебіжать. До зустрічі, гірська варто!

Продовжую ознайомлення з кордонами Меекханської імперії і дуже кайфую!

Книга по типу цих сотень веб новелл по типу "Я потрапив у світ відкогри з кішкою 100-го рівня"

Якось так вийшло, що я перечитав десятки схожих вебтунів, та жодної саме новелли.

Загалосм починається бодрєнько, з гуморком подивимось куди це приведе.

Гем, май же совість! Скористався безпомічністю інваліда і припав йому на вухо зі своїми філософськими дилемами

Як завжди чомусь стається під кінець циклу ПОВи які були найцікавішими на початку зараз я чекаю найменше, а найбільш цікавими є ті, про які я навіть не міг підозрювати що їх отримаю, і ті, які не очікував бути такими цікавими) В цій книзі Страшко та ТенСун мої фаворити))

Дуже люблю Бриза і хочу побільше його тут :3

А ось і він, Пан-Всевладар рушію сюжету 9 з 10 книжок - непорозуміння

Ковтаю Сандерсона пачками і сиджу вдоволений))

Зара Тресс їм все СПОРтить xD

От дивно читати такі короткі книги Сандерсона, бо наче він часто притримується трьохактної структури, тобто я прочитав третину книги, ще через третину має бути злом, але книга відчувається так, ніби вона йде стандартним "Брендоновським" темпом, і ламати ще досі ніби і нічого) Але читається легко і подобається))

Читається доволі легко, лише 1 раз довелося гуглити слово і виявилося що воно означає "плюхнутися" :) Ну типу сісти з розмаху))

Як сів читати т

Сандерсон, чортяка, шо ти зі мною робиш?
То він виходить одразу такий був? От наче як читаєш книгу то ніби прям небагато всього відбувається, а як починаєш згадувати чи от я наприклад розповідав батьку про що книгу читаю, то я балакав 10 хвилин, і зрозумів, що я ще навіть про одну сюжетну лінію з трьох не розповів)

Чим більше читаю тим більше не розумію людей які після прочитання Елантрісу пишуть що "ой, ну да, видно що це ранній Сандерсон, типу шось сире і не таке..."
Я звісно не знаю, може це можливо вловити лише в оригіналі, але для мене це все той самий старий(радше новий) добрий Сандерсон, якого збіса цікаво читати та збіса важко відкладати!

Якби мені давали гривню за кожен раз коли у книгах Сандерсона проводили заручини між двома людьми які один одного в житті не бачили і до того як побачитися один з них вмирав та насправді не вмирав - я б мав дві гривні, що небагато, але дивно що це трапилось двічі😅

Поки нравицця, починається як шось дуже круте

Поки не розумію, читаємо далі

ну чомууууууу( Я так сподівався що мені сподобається ця книга, але з кожним розділом надія все слабшає...