Status Updates From The Fifth Elephant (Discwor...

Леді Сибіл ніжно хропнула. Шлюб завжди складається з двох людей, кожний з яких ладен заприсягтися, що хропить не він.

Ідея швидше осяє нутро древньої могили, ніж голову Фреда Колона.

— Я не вмію офіцерити.
— Ніхто не вміє офіцерити, Фреде. Для цього існують офіцери. А якби вони щось вміли, то були б сержантами.

Нехороше місце, цей Убервальд. Чув, що він — темниця, покрита молоком. Звучить не дуже. Можна послизнутися.

Сержант Колон являв собою картину страждання, намальовану на горбкуватій бруківці зламаним олівцем у дощовий день.

Поруч сидів невеличкий собака.
Він не мав природних даних для ролі дружнього песика, що вихляє хвостиком, але докладав зусиль.

Стіл потопав під напливом якихось паперів — пан Шкарпик дотримувався класичного методу зберігання документації — «покласти кудись».

— Знаєте якусь причину, навіщо комусь його вбивати?
Троль почухав голову.
— Ну, бо хотів, щоб він помер, гадаю. Логічна причина.

Гноми мали вбудований спротив до правил. Це стосувалося не тільки закону, але і всіх невидимих заборон, яким люди підкорювались без зайвих роздумів, наприклад, «Не намагайся зʼїсти жирафа» …

— Скажи мені, Леонарде. Тобі ніколи не спадало на думку, що колись у майбутньому війни будуть вестися за допомогою мізків?
Леонард взяв горнятко з кавою.
— Ой лишенько. Але ж це так негігієнічно, — зауважив він.

Який сенс шифрувати повідомлення, якщо дуже розумні вороги не зможуть розшифрувати? Так не вийде дізнатися, що вони думають, ти думаєш, буцімто вони думають...

Його вік годі було визначити - чи то мав двадцять пʼять літ і багато хвилювався, чи то сорок і вів здоровий спосіб життя.

— […] Знадобиться такт і дипломатичність.
— Тоді я — то, шо треба, сер, — сказав Щебінь.
— Але ж це ти пробив стіну тим хлопакою, Щебню.
— І зробив то тактовно, сер. Дуже тонка стіна була.

По-перше, у світі є такі люди, чиї звичаї полягають у тому, щоб патрати інших людей як рибину, і ця процедура не викликала у Ваймза жодного відчуття поваги взагалі.

Якщо такі колись і привертають увагу поліції, то хіба своїм крейдяним силуетом на підлозі.

До того ж в Анк-Морпорку, якщо тебе штовхнули - можна штовхатися у відповідь. Нікому ти не потрібен, щоб тебе ще вбивати.

Люди, які жили там, мали інший клопіт, а ті, хто приїжджали досліджувати ззовні, заходили в ліс і більше не виходили. Впродовж століть ніхто не переймався цією країною. Людям, які сховалися за таким шаром дерев, нічого не продаси.

Його територія була так щільно вкрита лісами, так помережана невеличкими гірськими кряжа-ми, так оточена річками, що більшість земель лишалася некартографованими. І здебільшого недослідженими.

Гуляли чутки про всілякі гонитви дахами, про бійки на кулаках, ножах і інших предметах побуту з чоловіками, що мали імена на зразок Гаррі «Стрілогриз» Вімз...

попри всі свідчення, вона вперто вірила, що він - різнобічно обдарована людина.Він знав, що має приховані таланти. Однак не хотів, щоб бодай якийсь із них вийшов на яв. Деяким речам краще було б затонути в глибинах його душі назавжди