Ira

Add friend
Sign in to Goodreads to learn more about Ira.

http://espst.blogspot.com/

Слово за тобою, С...
Rate this book
Clear rating

 
Пан
Ira is currently reading
bookshelves: currently-reading
Rate this book
Clear rating

 
DOCAT: Catholic S...
Rate this book
Clear rating

 
See all 12 books that Ira is reading…
Loading...
“Ни один человек не знает, насколько он плох, пока по-настоящему не постарается быть хорошим.”
Клайв Стейплз Льюис

“ля Еврипіда жінка — це «найгірше зло»; для Авеля Гелія — «остаточне зло»; для Арістотеля — «з природи неповна і недосконала». Навіть сам Піфагор вважав, що жінка була створена «лихим духом, який також створив хаос і пітьму»; а чоловік походить «від духа доброго, який також створив світло і порядок». «Якби не було жінок, — зазначив Ціцерон, — тоді чоловіки розмовляли б з богами». А в Римі вважали, що найкращим написом на нагробному камені могили жінки може бути тільки один вислів: жила в хаті, пряла вовну.”
Мессорі Вітторіо, Гіпотези про Ісуса

Josh McDowell
“Психиатр Дж. Т. Фишер отмечает: "Если сложить все без исключения авторитетные статьи самых выдающихся психологов и психиатров по вопросам психической гигиены, хорошенько их сократить и очистить от словесной шелухи, т. е. если взять только самую суть, и если самый
талантливый в мире поэт сумеет кратко выразить эти чистейшие зерна научного знания, то в результате получится всего лишь примитивный и неполный пересказ Нагорной проповеди, не выдерживающий с нею никакого сравнения. Уже две тысячи лет христианский мир держит в руках текст, в котором есть все без исключения ответы
на смятенные и бесплодные вопросы человечества. Это... — универсальный план плодотворной человеческой жизни, исполненной оптимизма, психического здоровья и удовлетворения".”
Josh McDowell, More Than a Carpenter

Тарас Шевченко
“Странное, однако ж, это всемогущее призвание. Я хорошо знал, что живопись — моя будущая профессия, мой насущный хлеб. И вместо того чтобы изучить ее глубокие таинства, и еще под руководством такого учителя, каков был бессмертный Брюллов, я сочинял стихи, за которые мне никто ни гроша не заплатил и которые, наконец, лишили меня свободы, и которые, несмотря на всемогущее бесчеловечное запрещение, я все-таки втихомолку кропаю. И даже подумываю иногда о тиснении (разумеется, под другим именем) этих плаксивых, тощих детей своих. Право, странное это неугомонное призвание.”
Тарас Шевченко

“Вчені також дурні, а особливо філологи.

Але я й сама була б найбільшою дурепою і гідною реготу Демокріта, якби надумала перераховувати всі форми людської глупоти й невігластва. Тому переходжу нині до тих, кого смертні вважають мудрими і хто домагається, так би мовити, золотої галузки. Першість серед них тримають філологи - найнещасніше і найганебніше поріддя людей. Були б вони до всього ще й вельми ненависні богам та людям, якби я не солодила їх нікчемну працю приємним [63] божевіллям. Бо, як засвідчує грецька епіграма(1), вони не на п'ять проклять приречені, а на всі шістсот вельми грізних прокльонів.
Завжди голодні й брудні, вчителі-філологи безвихідно сидять у своїх школах, а точніше - у в'язницях чи катівнях. Обертаючись постійно серед ватаги шибеників, вони старіють від утоми, глухнуть від крику, чахнуть від смороду й бруду. Однак, з моєї ласки, вважають себе першими серед смертних.

Самовдоволені, вони лякають полохливий гурт дітлахів своїм грізним виглядом та голосом, шмагають нещасних різками й батогами, б'ють палками. Одне слово, лютують на всі лади, як кому заманеться, немов кумський осел.

Бруд цим вчителям здається незрівнянною чистотою, сморід - пахощами, найнещасніше власне рабство - пануванням. А тому свою нікчемну тиранію вони не проміняли б і на владу Фаларіда чи Діоніса.

А ще вчителів-філологів робить вельми щасливими висока думка про власну вченість. Хай би вже забивали дурницями голови хлопчакам, але - о добрий боже! - порівняно з собою навіть Палемона чи Доната мають за ніщо.

Не можу збагнути, як вони зуміли обкрутити придуркуватих матінок та батьків тих нещасних школярів? Адже батьки і справді вважають цих вчителів такими, за яких вони себе видають.

Сюди слід додати ще один вид глупоти філологів. Якщо трапиться кому з них відшукати десь на зітлілому від часу папері ім'я матері Анхіза або якесь не знане досі слово, наприклад, «волопас», «вайло», «торбохват»; або, якщо вдасться відкопати уламок старого каменя з напівстертим написом - о Юпітере! - які тоді радощі, який тріумф, яке чванство - немов Африку всю завойовано чи Вавілон здобуто. Є серед них віршомази, що пхаються всюди з непристойними і низькопробними віршами, бо переконані, бачте, що саме до них переселилась душа Марона. І що дивно, знаходяться шанувальники й хвалителі їхньої базгранини. Та найкумедніший мають вигляд ці віршомази, [64] коли починають вихваляти один одного, і захоплюватися, і лоскотати один одному за вухом.

А хай спробує хтось припуститись помилки, бодай в одному слові, бодай випадково - о Геракле! - що тоді творитиметься, які трагедії розігруватимуться, які словесні бої точитимуться!

Або ще приклад. І хай зненавидять мене всі філологи, коли хоч щось вигадую! Я знала одного вельми вченого еллініста, латиніста, математика, філософа, медика - справжнього царя всіх наук. Йому було вже понад шістдесят. Так от він, коли не зміг показати себе ні в якому путящому ділі, взявся за граматику. Понад двадцять років мучився і скнів він над нею: все тішив себе надією, що колись-таки (якщо тільки доживе до того часу!) навчиться розрізняти вісім частин мови. Чого, до речі, й досі не вдалося зробити переконливо жодному елліністу чи латиністу!

Але чи варто розпочинати війну через те, що хтось там ненароком переплутає сполучник із прислівником?.. Адже граматик існує стільки, скільки філологів, а може, й більше. Один лише Альд видав їх аж п'ять.І ось згадуваний мною вельми вчений дід не пропускає жодної граматики, навіть безглуздо й по-варварськи написаної, щоб кожну не проглянути, над кожною дрібницею в ній не помізкувати; на всіх скоса поглядає, тремтить, боячись, аби раптом хтось не випередив його і не позбавив слави, якою він марить вже стільки років.

Чи божевілля це, чи глупота - мені байдуже! Досить того, що лише завдяки моїй доброзичливості ця найнещасніша з істот підноситься до такого блаженства, що своєю долею не помінялась би і з царем перським.”
Еразм Роттердамський

6836 Literatura en Espanol / Books in Spanish — 1609 members — last activity Dec 28, 2025 10:45AM
Un grupo para discutir los libros escritos en espanol. Todos son bienvenidos!
year in books
Нестор
2,248 books | 266 friends

Andrew
4,642 books | 5,001 friends

Alessia...
53 books | 34 friends

Younes
4,625 books | 671 friends

Лилия С...
2 books | 12 friends

Marianna
6 books | 10 friends

Andrey ...
2 books | 257 friends

Oleksiy...
1 book | 55 friends

More friends…



Polls voted on by Ira

Lists liked by Ira