Ліліт

“До еліти я відношу всіх тих, хто відчуває якусь відповідальність за решту людей, тих, кому не байдужа доля країни, навіть якщо це їх самих не стосується, - словом, усіх тих, які хочуть і вміють виходити за межі своїх поточних інтересів. Згідно зі сказаним, тих, що не вміють зводити кінці з кінцями, які думають лише про власні невдачі, дедалі рідше називають елітою; не стане елітою й розчарована інтеліґентна молодь, що споглядає у стінах своїх вузів певні культурні цінності, прагнучи подолати свою непристосованість до життя шляхом створення нового ґето. Стурбовані пошуком свого "я", вони звертаються до різноманітних культів, намагаючись відшукати свої власні орієнтири. Але їх пошук спрямований не до справдешніх цінностей,оскільки вони не хочуть відкриватися; мотивом їхніх дій є радше страх, а не мрія.”
― Кшиштоф Зануссі, Час помирати

“...- Піти - означає померти.
- Ні. Піти - означає пожити, перед тим, як померти. Уперед.

...Говори відкрито, поки можеш

... - Як я тут без тебе?
Такі питання на засипку - причина, чому я не хотів нікому казати, що вмираю. Є питання, на які я можу відповісти. Я не можу сказати, як впоратися без мене. Не можу сказати, як мене оплакувати. Не можу переконати вас не відчувати провини, якщо ви забудете річницю моєї смерті або раптом зрозумієте, що минають дні, тижні, місяці - а в про мене згадуйте.
Я просто хочу, щоб ви жили”
― Adam Silvera, They Both Die at the End

“...то чим краще бути напруженим: трагедіями чи сміттям?

...Центрифуга ідіотизму

...Вони будують не нашу - антиукраїнську Україну...народ обирає карликів..

...Але народ у нас витривалий, привчений все терпіти, лише би не гірше...

...Говорити українською - громадський героїзм...небезпека одразу отримати ярлик націоналіста

...Завтра буде краще, а воно завтра тай завтра, і все уже позавчора

...Малюють крейдою "подаруй мені дитинство Україна", точніше буде віддай, бо дитинство забрали, при чому у всіх по-різному: у кого голодом, у кого війною, у кого репресіями, у кого спадком психологічних травм, так що малюйте діти на асфальті

...Становлення державності процес тривалий

.. і тонути не тону, і пливти немає сил..

..там не вистачить суржика з російським матом, там треба знати мову

...Щоб знали, що хтось їх не боїться

...Боюся лише причетності до ідіотів

...Не треба поводирів, народ не сліпий

...Були шістдесятники, революція на граніті, тепер помаранчева революція.. тільки боюся, щоб тінейджер не повернувся до свого відсутнього погляду

...Сторінку можна вирвати. Історію ні. От і настав наш День Гніву. Лінію оборони тримають живі.”
― Ліна Костенко

“І от знову починається вакханалія теософії, порнографії, розчарування і самогубства. Письменник, коли він пересічність, — раб свого суспільства.”
― Mykola Khvylovy, Україна чи Малоросія