Ліліт

“Корупція - це біполярний розлад соціуму. Однією рукою ми даємо "подяку" за довідку без черги, а другою тримаємо на мітингу транспарант про продажні суди і зажерливих лікарів.”
― Іван Черненко, Сміх у кінці тунелю. Нотатки українського анестезіолога

“...- Піти - означає померти.
- Ні. Піти - означає пожити, перед тим, як померти. Уперед.

...Говори відкрито, поки можеш

... - Як я тут без тебе?
Такі питання на засипку - причина, чому я не хотів нікому казати, що вмираю. Є питання, на які я можу відповісти. Я не можу сказати, як впоратися без мене. Не можу сказати, як мене оплакувати. Не можу переконати вас не відчувати провини, якщо ви забудете річницю моєї смерті або раптом зрозумієте, що минають дні, тижні, місяці - а в про мене згадуйте.
Я просто хочу, щоб ви жили”
― Adam Silvera, They Both Die at the End

“перша - це піти звідти, де ти був щасливий. Другою помилкою стало рішення вийти надвір без мотивації жити
..- Із рiзних причин, - Андрiй спохмурнiв, намагаючись укласти суть кримінальної психології у стислу відповідь - Комусь не додали любов... У когось дитяча травма... Комусь не пояснили.. Одне слово, це ціла наука.
- Але передусім люди погані чи хороші?
- Нi те, нi те, - впевнено мовив Андрiй.- Передусім люди - тварини. А тварини, як ми знаємо, прагнуть жерти. Володіти самкою, домінувати у зграї... Виживати. Єдина відмінність людини - неймовірно великий мозок. Ото й усе. А те, що ми називаємо особистістю, духовністю, мораллю - це просто дуже великі лобні частки, - Андрiй постукав себе по чолу. - Плюс те, що в них закладено.
- I ким же закладено?
- Соціумом. Вихованням. Мамою й татом. Дещо, мабуть, передається й генетично, та загалом - той-таки Македонський лише відображав свій час.
- А як же совість?
- Просто звичка звiрятися з правилами.
- А каяття?
- Iще одне попівське слово.
- А яке ж перше? - в Харитоновому голосі пролунали азартнi нотки.
- Милосердя , ясна рiч!
..Бо є різниця між тим, хто не повірив і тим, хто перестав вірити. Перестає не той, хто засумнівався. А той, хто зачаїв на Нього образу
..- Якщо ви цікавитеся пітьмою, то й пітьма, безсумнівно, цiкавиться вами! - загадково проказав Харитон.
- Це Ніцше?
- Це ви. Остерігайтеся перетворитися на чудовисько, якщо б'єтеся з ними. Оце вже Ніцше. I теж - про вас.... Адже ви точно пiдмiтили: людина - тварина. Помилка тільки в тому, що ви знімаєте з неï вiдповiдальнiсть. Але ж призначення великого мозку саме в цьому - в умінні відрізнити свiтло від темряви! А що ж людина ? Використовує його з протилежною метою - Харитон вишкірився, дивлячись у темряву вітрового скла. - Вона прекрасно пристосувала свій мозок, щоб створювати виправдання”
― Ілларіон Павлюк, Я бачу, вас цікавить пітьма

“...Але особлива дівчинка Надя розуміла: план перетнути чорну пітьму без орієнтирів значно надійніший, ніж упевнене блукання по колу
..І, мабуть, це був найгірший урок в його житті: виходило, що обґрунтований смуток краще ущербного свята. Та на справді він так не вважав. Насправді, просто вийти на перон і вигукувати разом з усіма «з новим роком», не маючи ні шампанського, нi хлопавок, - було б краще. Це було б просто чудово! Але потім через думку, що такий новий рік нормальній людині однак не потрібен, наче аж легшало. Вона означала, що вони зовсім не прогавили шанс потішитися життям, а просто зробили раціональний вибір. Правильний. І Андрiй засвоїв урок: якщо немає вагомих причин радіти, то не варто й намагатися. Іншим разом.
..Не можна стати людиною о сьомій, якщо ти не був нею до сьомої. Цей принцип діє щодо будь-якого часу доби
..Він думав собі: про те, що твій кролик жере м'ясо і вміє гарчати, нікому не можна розповідати
..Юпітеру - все, що хочеш, а бику - у найкращому разі батіг
..- Кожному своє... - задумливо повторив він. - А знаєш де було так написано? На воротах Бухенвальду.
- І?
- Нічого хорошого там би не написали.
- А що в цих словах поганого?
- Що поганого... Ну от уяви на секундочку, що твоя робота - відчинити оті ворота. Нічого ж такого, так? Просто собі вiдчиняеш. Щоправда, в концтаборi... - він помовчав. - Я думаю, напис над входом був зроблений саме для тих, хто може засумніватися. Це ідеальне виправдання будь-якого зла. "Кожному своє". Випало тобі відчиняти браму? Відчиняй. Їм - задихнутися в газовій камерi? Добре, що не тобі. Кожному своє! А головне, ніхто не винен - просто так сталося
..Вівці всігда думають, що ріжуть самих паршивих
..Кажуть, люди стають кращі, коли плачуть"
..Оцей розумний, приємний чоловік, що цікавиться мистецтвом, серiйний убивця. Пригадав, як вони зустрілися вперше, і той міркував про марні надії. Як він себе виправдовує? Якось же виправдовує! Адже глибоко в душі всі вважають себе хорошими. Навіть «погані в поганому світі», як оце вiн, знають, що насправді вони нормальні..
Гріхи рідко ходять нарізно. І по-справжньому вовчі гріхи радше за все властиві найпаршивішим вівцям”
― Ілларіон Павлюк, Я бачу, вас цікавить пітьма