Дар'я Карпенко

“[...] одного дня цукор знову зовсім несподівано закінчувався, як правило, саме в такий день, коли здохнути трошки хотілося ще із самого ранку, а якщо запивав це відчуття кавою без цукру — вдома, — або кавою з кав'ярні — поганою, — хотілося вже зовсім сильно.”
― Катерина Бабкіна, Мій дід танцював краще за всіх

“Міша навіть не любив солодкого, але цукор у каві чи в чаї був йому потрібен, як щось таке в житті, за що тримаєшся без роздумів і що просто робиш, бо треба робити хоч щось, коли насправді зовсім не знаєш, що робити, — і з цього потім врешті й складається саме життя.”
― Катерина Бабкіна, Мій дід танцював краще за всіх

“Коли тобі двадцять один, життя — це карта доріг. Кожен в двадцять п'ять ти підозрюєш, що тримав карту догори дриґом, у сорок тебе опановує цілковита впевненість у цьому. А на той час, коли тобі виповнюється шістдесят, повірте мені на слово, ти розумієш, що ти, бляха, заблукав.”
― Stephen King, Joyland

“А може, ми таки самотні острови? Ми так мало знаємо про людей, що нас оточують, так легко роздаємо оцінки, чіпляємо ярлики...”
― Joanna Jagiełło, Тирамісу з полуницями