Дар'я Карпенко

“А одружуватися заради самого одруження, тільки для того, щоби не бути самотнім, щоб хтось наводив у хаті лад і готував їжу, щоби мати із ким кохатися й привести у світ дітей... Хіба варте воно того, якщо та людина приречена бути для тебе завжди чужою?”
― Оксана Сайко, Кав’ярня на розі

“От зайдеш у Володимирський собор, слухаєш їхні "паки-паки господу богу помолімся", і от начебто значення слів зрозумілі, а сам думаєш: а що то за "паки-паки"? І відчуваєш себе бовдуром неосвіченим! Через те, що тебе мають не за суб'єкт, а за об'єкт, у чиї обов'язки входить не розуміти, а вірити. Так і з партійними текстами. Понав'яжуть свої "паки-паки", а ти сидиш як дурень і все це читаєш. А потім розумієш, що це просто "священна мова". Вона не повинна бути зрозумілою, бо тоді її святість пропаде! Просто треба вірити сказаному!”
― Марина Гримич, Юра

“Батьки часто вважають дітей своїм продовженням, хочуть виправити за допомогою них власні помилки, виконати свої бажання, зробити те, чого не встигли чи не спромоглися. Відтак не надто допитуються, чи їхнім дітям це насправді потрібно, чи матимуть вони від того хоча б найменшу радість.”
― Оксана Сайко, Кав’ярня на розі

“Ніколи не варто погоджуватися виконувати чужі мрії чи йти всупереч собі, навіть з почуття обов'язку. Це все лише обмежує і перетворює тебе на невільника, неспроможного відкритися світу й самореалізуватися. Не варто змушувати себе робити те, чого насправді ніколи не полюбиш. Не варто!”
― Оксана Сайко, Кав’ярня на розі