Дар'я Карпенко

“Такі як вона кажуть, ніби тексти пишуться для того, щоб виділяти в них персонажів, оповідача, місце дії, перипетії сюжету, час оповіді тощо. Гадаю, їй ніколи не спадало на думку, що тексти пишуть перш за все для того, аби їх читали, аби в читача вони викликали емоції.”
― Muriel Barbery, The Elegance of the Hedgehog

“Міша навіть не любив солодкого, але цукор у каві чи в чаї був йому потрібен, як щось таке в житті, за що тримаєшся без роздумів і що просто робиш, бо треба робити хоч щось, коли насправді зовсім не знаєш, що робити, — і з цього потім врешті й складається саме життя.”
― Катерина Бабкіна, Мій дід танцював краще за всіх

“Ми ж усі виросли в країні, де в принципі нічого доброго не було, не кажучи вже про оригінальні речі. «Побєда» здерта від американців. «Волга» також. А «жигуль» від італійців. А маскарад із запором просто смішний, здається, його теж здерли з італійців — і відколи італійці роблять найкращі машини? Діда Мороза і того здерли з Санта Клауса. Мультик «Ну погоди» — найкращий радянський мультик — здертий з «Тома і Джері». «Буратіно» теж і «Доктор Айболит», що був доктором Дулітлом. Ви пробували колись відрізнити моторолери «Вітка» і «Веспа»? Відрізнили? От і я — ні. Я так думаю, що навіть радянські лагєрі в Сибіру теж здерли у Гітлера. Правда, калашникова самі змайстрували, хоча я чув, що не без допомоги німців. Тепер з’явились нові рускі, котрі почуваються круто, але чим вони здивують, коли вже були Аль Капоне і схожі на нього, які оспівані у «Хрещеному батькові». А джинсів з колою не змогли навіть вкрасти. Головне було першими опинитися в космосі. А що робити в тому космосі з голою дупою, зі склянкою газованої води в руках і піонерським оселедцем під шиєю? Може, витягти гру, де вовк яйця ловить, і чавити? Бо вони не лише компа не спромоглись зробити, вони навіть і цю гру сперли у Nintendо. Усі ці речі здаються справжніми, коли про них нічого не знаєш.”
― Rimantas Kmita, Pietinia kronikas

“Коли тобі двадцять один, життя — це карта доріг. Кожен в двадцять п'ять ти підозрюєш, що тримав карту догори дриґом, у сорок тебе опановує цілковита впевненість у цьому. А на той час, коли тобі виповнюється шістдесят, повірте мені на слово, ти розумієш, що ти, бляха, заблукав.”
― Stephen King, Joyland