Євгенія

“— І звідки ти, Флоріка? — спитала Директорка наполегливо-безпардонним тоном, який щоразу викликав у Олени бажання поґуґлити, чи немає якихось овочів чи суперфудів, вживання яких підвищує тактовність, щоб при нагоді порадити Директорці частіше їсти ці продукти.”
― Ганна Городецька, Інклюзія

“Вона схожа на бездомних дітей, які звикли терпіти побої й голод, але не вміють відкладати на завтра. Може, для них це правильно. Вони живуть одним днем. Витратити сьогодні, бо відкладене на завтра відберуть.”
― Ганна Городецька, Інклюзія

“Гроші вміють рахувати всі. Навіть діти, у яких погано з математикою, коли скажеш, що шоколадний батончик коштує сім гривень, а льодяник на паличці — чотири, порахують: щоб купити батончик та смоктун, треба одинадцять гривень. І додадуть, що таких дешевих цукерок у магазинах немає.”
― Ганна Городецька, Інклюзія

“Рано чи пізно всі розповідали про себе, хоч Олена й не запитувала, не наполягала, не тиснула. Може, саме тому, що не тиснула. Не накидалася з запитаннями про родину, зовнішність, національність. Уникала прямих і гострих, наче спиці для в'язання, коментарів у стилі Директорки. Одного вистачить, щоб дитині надовго перехотілося говорити.”
― Ганна Городецька, Інклюзія