Євгенія

“Страждаючи, наче Мартін Іден у пральні, Олена цілу вічність приклеювала етикетки на конвеєрі, час тягнувся безкінечно довго, здавалося, материки встигали розділитися і з'єднатися знов, ріки — затопити землю й повернутися в береги, імперії міцніли й зазнавали краху, а Олена продовжувала змащувати клеєм етикетки.”
― Ганна Городецька, Інклюзія

“Олена простягла Фардіну та Массі папір і повернулася до вчительського столу. Після уроку, збираючи учнівські роботи, забрала в Массі виконаний простою синьою ручкою малюнок, розділений на дві частини з підписами: праворуч — для матерів світу, ліворуч — для матерів Афганістану. Праворуч мати стояла біля гарного дитячого ліжечка, над яким висів мобіль із місяцем і зірками. Ліворуч мати навколішки припадала до дитячої могили.”
― Ганна Городецька, Інклюзія

“Гроші вміють рахувати всі. Навіть діти, у яких погано з математикою, коли скажеш, що шоколадний батончик коштує сім гривень, а льодяник на паличці — чотири, порахують: щоб купити батончик та смоктун, треба одинадцять гривень. І додадуть, що таких дешевих цукерок у магазинах немає.”
― Ганна Городецька, Інклюзія

“Сумніваюсь, що запитання «навіщо» тут має сенс. Це росіяни, пане президенте. Безглуздо оцінювати їхні рішення з раціонального погляду.”
― Max Kidruk, Колонія