Kuznetsov Quotes

“Літературне свідоцтво за своєю наративною моделлю ближче до юридичного акта, до виступу перед судом, ніж до романної моделі, до belles lettres. Мета "юридичного акта", до якого вдаються ці свідки, полягає в тому, щоб написати й опублікувати докладну розповідь про екстремальну жорстокість історії, очевидцями якої вони були, і винести на суд громадськості. Ними рухає потреба і невимовне бажання розповісти про це. І навіть якщо ці тексти не може бути долучено до судової обвинувальної справи, їх призначено для того, щоб суд історії колись відбувся. [...]

Роман Кузнецова повністю витримано в дискурсі свідчень очевидців. Його написано від першої особи, це — "Я", яке розповідає свою історію і, крім того, дає можливісь почути поліфонію голосів. Більше того, автор сам підкремлює роль свідчення, вибудовуючи роман за аналогією з судовою промовою: "Я пишу так, немов юридично свідчу під присягою на найвищому чесному суді". В абзацах, де він звертається до читача, ми, здається, фізично відчуваємо рухи тіла автора, це — дуже інстинктивне і нелітературне письмо, тип розповіді, що народився від абсолютної безвиході. Звідси і нав'язливий, постійний наголос на ДОСТОВІРНОСТІ, якої в совєтській літературі не було [176—77].”
― Ася Ковригіна-Крейдич, Бабин Яр: історія і пам'ять