“Куди ви, куди, демони руїни? Криваві ваші сліди, криваві кидаєте тіні на життя... Прийде каяття, та вороття не буде!..
Хто ви, люди? Зідкіль?.. З півночі?.. Невже ж там живе така людська порода? Від рода та до рода озвірення народа, яка ж кому ж того вигода?.. По що ви тут? Жене вас батіг, щоб підбивати світ? По трупах батьів, на кривду вдів, на плач сиріт антихрист вас жене.. Послухайте мене – верніться! Не слухають, ні. Звірячий страх жене... Проклін їм, проклін, від Сяну по Дін – проклін! Петро Павлович?.. Він?.. Ти Аполлон чи Арес списовладний? Породла тебе Волга, чи Дон, чи Вавілон маскарадний?..”