“Чому не відповідаєш? Чого затис уста?
Гадаєш – жінка я пуста і пустословна?
Гадаєш – пісня я любовна, повна томлячої жаги, кохання без ваги? Савська цариця? Марія-єгиптянка Магдалина?
Киприди жриця, Содоми дитина? Кинута на українські лани? Єлена з троянської війни?
Ах ні. Куди там, куди мені!
Я тільки Мотря, Кочубеєва донька. Знаєш? Того, що голову зрубали, ба забажав булави. Не так він, як мати. Не важко булаву до рук своїх дістати. А важко донести щасливо до могили. Глянь на тих, що досі її носили, і на того, що нині її несе».”