“Українська душе, хто тебе може збагнути!
Як Дніпро ти широка, як пороги шумлива й буйна, неспокійна, не довіряєш нікому, сама проти себе стаєш. Всю вину на інших складаєш, за собою не признаєш гріха. Котрого із проповідників своїх не обкидала камінням і болотом, навіть найбільшого з тих, що вічною славою тебе покрив?..”