“Перед гетьманом на столі лежала його булава. Глянув і не впізнав її. Немов на те, що досі носив. Новими блисками мерехтіло дороге каміння. Тільки рубіни всі ті самі, подібні до капель скам'янілої крові.
...
Гетьман булаву підняв. Ніколи вона не була така важка, як тепер.
Це не булава, а хрест, святий хрест, котрий прийдеться нести або на український Сіон, або на Голгофу.”