“Натовп знову заспівав український гімн. Михаїл зняв з голови капюшон і поклав праву руку на серце.

— Зрештою, це він як крилатий архангел, що тримає в руках палаючий меч і щит з хрестом, зображений на гербі Києва, — прошепотів Лєрському і Белінді закутаний по самі вуха помаранчевим шарфом мулат Гавриїл. — Тому повинен більше перейматися... Чи не так?

Повз них у бік наметів прошмигнула велика вівчарка з не надто породистим хвостом-бубликом. Довкола ошийника мала пов'язану широку помаранчеву стрічку і виглядало, що пишається своєю безпосередньою участю у процесі історичних змін в Україні не менше, ніж зібрані на Майдані люди [222].”