“Знову побачив за вікном орні поля, широку стрічку Дніпра, затягнуте олов'яними хмарами небо.

Він згадав перші морозні ночі військового стану в Польщі, арешти друзів, колону танків, що зловісно хрустіли гусеницями, коли їхали втихомирювати Нову Гуту, сморід петард із сльозогінним газом і жахливе, задушливе почуття безсилля.

"Тому я і тут, — подумав він. — Бо завдяки підтримці вільного світу нам вдалося від цього звільнитися. І хочемо, щоб вдалося й Україні" [224].”