“Так, люди придумали для свого виправдання якусь білу заздрість. Мовляв, є чорна заздрість, а є біла. То знай же, синку, що це брехня. Немає ніякої білої заздрості, є радість, щира радість за гаразди іншої людини! Все інше - брехня, чорна заздрість, вона буває тільки чорною і підступною! І наша трагедія в тому, що ми не знаємо, як з нею боротися! Ледаря ми можемо примусити працювати, брехуна можемо вивести на чисту воду, і справедливість візьму гору, вбивцю ми можемо кинути до в'язниці або і вбити. Але ми, синку, не знаємо, як боротися із заздрістю. Я багато думав над цим. Може, думав, колись усі матимуть всього вдосталь, і тоді буде інакше. Але ні... Дай сьогодні клишоногому Бабаджанові, який наторгував на Півночі за урюк купу грошей'''''', дай сьогодні йому ні за що три мішки золота, і він стрибатиме до неба, та коли дізнається, що пикатому Камюлу дали чотири мішки чи бодай на грам більше, клишоногий Бабаджан так зненавидить його, що стережись. Він готовий буде віддати назад свої три мішки, аби лиш у пикатого Камюла забрали його чотири... (Одноокий Єгям)”