“Головним об'єктом занепокоєності Баторія був східний сусіда Речі Посполитої — Велике князівство Московське і його великий князь — Іван IV, прозваний Грозним.

Московія не була звичайною державою, а Іван не був нормальним сусідою.

Причина полягала не тільки в тому, що Московія вже понад століття конфліктувала з Литвою через Смоленськ, і не тільки в тому, що під час останнього безкоролів'я Іван поновив війну в Лівонії.

Такі речі були звичайним явищем.

Не дуже велике мало значення й те, що московським жорстокості та амбіціям годі було знайти порівняння тієї жорстокої та амбіційної доби.

Тривога Баторія зосередилася на демонічних рисах Москви, що вочевидь пожирала не тільки землі своїх сусідів, а й найкращих громадян і традиції самої Росії.

Ці риси дали змогу Іванові IV утверджувати претензії на землі та почестві в Росії, набагато вищі від тих, що їх коли-небудь мали він сам, його предки і його далеке князівство.

„Збирання земель руських“ отим „третім Римом“ мало таке саме логічне обґрунтування в Східній Європі, як у Західній Європі його міг би мати якийсь ірландський князьок, що надумав би збирати кельтські землі Франції, Іспанії та Британії під егідою Дубліна, або якийсь герцог Франконії, який прагнув би відновити Франкську імперіюю Карла Великого.

Цілком позбавлена бодай найменшого впливу Ренесансу та Реформації, Іванова Москва жила власними патологічними вартостями у своєму закритому світі.

Проте сорок років розгнузданого варварства не спромоглися породити реакцію, що десь в іншій країні була б цілком природною річчю.

Ба більше, Іван мав певний авторитет в очах людей, які не скуштували безпосередньо його репресій.

Королеві Англії Єлизаветі видавалося цілком доречним розвивати торговельні контакти навколо мису Норд-Кап, а імператорові в далекому Відні — вигадувати дипломатичні союзи.

Але для Польсько-Литовської держави ситуація була зовсім інша.

Боротьба з Московією тієї пори була справою і принципу, і виживання.

Коли під час виборів Стефан Баторій обіцяв „захищати християнський світ“, він не закликав до хрестового походу проти турків, культурою яких захоплювався і сюзеренітет яких над Трансильванією він давно вже визнав.

Баторій закликав до війни проти Московії.”