“Днями мені розповідав один з найшляхетніших людей, голова К—ськой кримінальної палати, що коли він був на посаді П—ського предводителя, в його повіті знадобилося збудувати невеликий місток.

— Зробивши для себе кошторис, — розповідав він, — я написав до начальства. Через деякий час з'являється будівельник, нахабнуватий молодик, і розкланюється зі мною украй чемно.

— Скільки треба грошей на побудову? — запитав я.

— Думаю, що 900 карбованців, а там побачимо, можливо, буде треба й додати.

— Мені здається, — заперечив я, — що достатньо 400.

— Даруйте! — і будівельник почав жваво обчислювати вартість і кількість матеріалів.

— Але я вам доведу, що збудую за 400.

Чемний молодик став у величну позу і з іронічною посмішкою сказав:

— Можливо, але ж у вас його не приймуть.

Це мене розлютило, і почав доводити, що приймуть неодмінно, бо почали минати часи, коли відкриті зловживання здійснювалися безкарно. Тоді чемний молодик змінив тон і почав просити, тому що заплатив 200 карбованців за це відрядження.”