“Я сиджу і відслідковую, як повз мене рухається час. Він намагається робити це тихо й непомітно, за великим рахунком, йому це вдається, за ним справді важко спостерігати, він умілий і витривалий, він, на відміну від мене, вміє чекати і не втомлюється від безкінечного виснажливого руху, і лише час від часу, коли робить різкі й необережні рухи, солона хвиля збиває з ніг чергового свідка, з яким мені довелось стояти на одному узбережжі.”