“Є дослідження, які свідчать, що про минуле воліють мовчати і кати, й жертви, — сказала Йоханна. — Вони ніколи не розповідають про ганебні або страшні події своїм дітям. А діти відчувають, що не варто про це питати. І лише третє покоління — онуки — починають копатися в цих історіях. І говорити.”