“Українська мова — безпомильний маркер ідентичності. З помилками, але з бажанням говорити українською, чути українську, а не застигнути на віки вічні у вʼязкому, наче розплавлена епоксидна смола, «какаяразніца». З русизмами чи суржиком, що вигулькує в розмовній мові, але з бажанням спілкуватися. З повільним опануванням, але з чітким розумінням: мова важлива, мова важить, мова має значення. І різниця таки є!”