“Я робив домашні завдання, вчив ієрогліфи й історичні факти й навіть два літа поспіль вів облік черепків та інших знахідок у Середземноморському музеї Стокгольма, який цілком міг би бути моїм місцем роботи, якби я став єгиптологом у Швеції. Я бачив, як наступного літа ті самі люди робили майже ту саму роботу, що й попереднього. Ба більше: вони ходили обідати в той самий час у той самий ресторан, замовляли ту саму їжу, говорили про ті самі єгиптологічні загадки й так само пліткували. Зрештою я зрозумів, що, на мій смак, наука єгиптологія рухається вперед надто повільно. Не такої фахової роботи я для себе хотів. Мені праглося більше захвату й практичної користі для навколишнього світу.”