“Любов до дрібничок є насправді любов’ю до часу, який давно сплинув. Це різновид опредметненої ностальгії, яка може проявлятися у найрізноманітніші способи, але однаково стосується як звичайнісінького телевізора, так і шаблі XVIII століття. Так само, як людина пов’язана з любов’ю і дружбою, вона пов’язана і з речами. І коли вона втрачає їх, то позбувається важливої частини своєї індивідуальності. Як вівтар у церкві — предмет духовної ідентифікації, так і старовинний кишеньковий годинник може бути предметом особистої ідентифікації. І вівтар, і годинник можуть матеріально знецінитися, але це взагалі не має значення.”