“Терлес повністю підпав під їхній вплив, бо ж його духова ситуація була більш-менш така: в його віці гімназисти вже, як правило, попрочитували Ґете, Шиллера, Шекспіра, можливо, навіть і сучасників. Відтак усе в напівзасвоєному вигляді викладалося ними на папір. У такий спосіб постають римські трагедії чи найчутливіша лірика, що виступає в шатах довжелезного — на сторінки — пронизаного ніжністю мережива розділових знаків: все це речі по суті сміховинні, а проте їхнє значення для надійності незміцнілого розвитку важко переоцінити. Адже саме ці чужі асоціації й запозичені почуття переносять молоду людину через небезпечно в’язку трясовину тих літ, коли вже треба бути кимось у власних очах і водночас коли підліток ще надто незрілий, щоб справді чимсь бути.”