“Я належу до тієї течії еміґрації, що вважає духовний зв'язок з батьківщиною справою життєвою; такі контакти потрібні, як з уваги збереження еміґрації перед асиміляцією, так і з уваги на збагачення культурного життя України через зв'язки з зовнішнім світом. Приступаємо до дня звʼязків без задніх думок і злобних намірів, але ми залишаємося при цьому собою, з нашими власними поглядами. Приходимо на Україну не на те, щоб учити, але щоб учитися. І ми рахуємо з нашим становищем гостей, – але якщо питають нас про нашу думку, ми її будемо відкрито казати.”