“Беньямін був не лише автором, що парадоксально поєднував ліве прагнення революції та консервативну ностальгію за традицією, апокаліптичне очікування майбутнього та пам'ять про минуле, матеріялістичний світогляд і звертання до містичних і езотеричних тем. Він поєднував ці два вектори свідомо: відмежовуючись від «несправжнього модерну», що зраджує сам себе, механізуючи нове та баналізуючи життєвий порив, він шукав справжньої сучасности, справжнього Нового, справжнього революційного Стрибка (Sprung) і знаходив його у відновленні домодерних філософських сюжетів.”