“Із другого боку, були й ті, для кого єдиним способом справжнього революційного стрибка був містичний стрибок у глибинне минуле. Для них шлях до справжнього майбутнього стелився тільки через минуле. Можливо, найпершим із таких письменників був Шарль Пеґі із його темою «республіканської містики» [61, с. 69] та поемою про Жанну д'Арк, написаною в роки лівої юности.
Одним із таких лівих був і Вальтер Беньямін (1892-1940), герой цієї книжки, філософ, письменник, критик, історик, що став одним із найвпливовіших авторів ХХ століття. Беньямінова творчість рухалась у тісній узаємодії із обома спектрами: Гофмансталь і Пеґі були серед авторів, яким він завдячує кілька своїх головних ідей та метафор.”