“Від доби Просвітництва часи кризи модернізаційного проєкту часто збігаються з початками календарних століть. Початок ХІХ століття пам'ятаємо, зокрема, завдяки народженню романтизму й реабілітації Середньовіччя (від Бональдової ієрархічної філософії суспільства до Шатобріянового «Генія християнства»), поширенню ілюмінатських учень (від містичних Сен-Мартена та Мартинеса де Паскуалі до політичнішого Вайсгаупта) та відновленню пріоритету традиції над абстрактним розумом. Початок ХХ століття приніс нову містику неосимволізму, популярність теософських та антропософських проєктів і народження ідеї «консервативної революції».”