“...людина виробила для себе просту максиму: старе – це добре, нове це погано. Майбутнє ж набувало сенсу тільки як повернення старого: або як події, котрі підтверджують чинність старої моралі, або як події, що реалізовують старі пророцтва, або, зрештою, як події, що знову повертаються на землю - після великої світової пожежі, стоїчного екпіросису, алхімічної палінгенесії, унаслідок яких світорух повторюється і минуле стає майбутнім.”