“Прокидайся. Доки ти спиш, трамваї чуються винними,
завмирають на розі, витримують паузу.
Доки ти спиш, час за твоїми вікнами
ходить навшпиньках, аби не зчиняти галасу.

Доки ти не прокинешся, він чекатиме,
зовсім не поспішаючи й не минаючи,
і місто з його поетами і плакатами
теж чекатиме, нетерпляче і гаряче.

І небу достатньо буде короткого подиху,
легкого руху всіма своїми пружинами,
щоби дістатися тебе, твого співу і подиву,
щоб розбудити ніжність твою виваженими машинами.

Ділись із ним після цього своїми шансами,
своєю відвертістю, дрібними її частинками
Трамваї рушають. Хтось заходить, хтось залишається.
Все найцікавіше відбувається між зупинками”