“У Могадишо дуже багато собак - зголоднілих, покинутих, небезпечних. Одна сука народжує просто на вулиці, Джібле допомагає песиці та її цуценяті. Дуже щемка сцена: зголодніла собака, яка родить посеред війни. Та і в принципі: голодні пси на руїнах - це один із найрозповсюдженіших спосіб уявити собі війну. Але не цю війну, ну от не саме цю війну.

У Могадишо не може бути зграй собак. Це мусульманське місто, місто, де діє шаріат. Мати справу з псами - означає забруднитися, осквернити себе і свій дім. У місті були пси, яких покидали немусульмани, що втікали від війни. Цих псів дуже скоро відстріляли. Фарах не може цього не знати. Але він вводить сцени зі здичавілими собаками на руїнах і з сукою, що народжує під обстрілами. Ну, бо таким є світ зайди Джібле, значить, він має реалізуватися в Могадишо - «на вимогу».”