“міг би впоратися краще за таких обставин? Відповідь, безперечно - «найкращий я», і аж диво бере, наскільки часто ми вимагаємо від себе перетворення на кращого себе, добре знаючи, наскільки складно було ді статися туди, де ми є.
Цей конкретний Фокус нашої свідомості не викликає у мене зневаги. Однак він чинить ніч відкритою до ризиків темряви; цього моменту не можна недооцінювати. Альпійського дідуся, який зиркає на кожного заброду з-під насуплених брів, не назвеш щасливим чоловіком: його понурість розсіюється часом завдяки ночам, коли він заповнює шафи та скрині, полиці й коридори побічними продуктами відновленої пам'яті.”