“Пелиргонія на вікнах зеленіє,
Грає сонце, ластівка летить...
Хто за дальнім, за минулим хто жаліє,
Коли щастя - наше кожну мить?

Скрізь розсипані безцінії монети,
Тільки треба їх уміть збірать, -
А ви, друзі, що в яснім раю живете,
Ви привикли тільки пекло знать.

Чи ви винні і чи винен хто - не знаю,
Але й я між вами цвіт гублю...
Рай кругом - але чи ми для раю,
Чи для вічного, смертельного жалю?”