“ОСІНЬ

Високий і сутулий, і худий
цей образ осені, цей жовтень, це палання
гаїв багряних, це протистояння
морозної і слізної води

На берегах печальної Європи,
її старечих стомлених морів
опівночі спадає сивий попіл
із сигарет мрійливих юнаків.

Які думки бентежать їхні лиця,
про що говорить це серцебиття
під светрами?...
Велика таємниця —
на жертву налаштоване життя!

Невже в наш час героїки блідої,
спокус матеріальних і розваг
ще виростають діти, як герої
легенд народних, сяючих звитяг?

Між демонстрантів на майданах людних,
заради слів, оголених, мов кров,
іще поети розривають груди
естетик мертвих і дрібних промов!

О, я люблю цю романтичну осінь!
Во і'мя правди поколінь нових —
ці світлооокі і жорстковолосі
видіння оркестрантів світових!

І злочин вірить, що слабка людина,
І злочин думать, що життю кінець,
коли хвилює музика єдина
мільйони їй довірених сердець!”