“Я багато говорю, да? Раніше я просто волав, а тепер ще й постійно щось кажу. Це тому, що немає слів. Я перестав їх розпізнавати. Усі як чужі. Не знаю, на які можна опертися, а які — обов’язково зрадять. Я просто ллю слова, боюся опинитися в тиші.  — Як мій папа, — каже Гаська. — Він також”