“Безвісти — це не про безсмертя. Це про муки, які ніколи не завершаться, не перейдуть у тугу й смуток. Безвісти — це безплідна кривава надія: заглядати в незнайомі обличчя, прислухатися до кроків на сходах, вдивлятися в незнайомий номер і крик: «Візьміть хтось слухавку. Візьміть хтось. Я не можу».”