“В них розум є, але якийсь непевний,
немов багаття з дерева сирого,
що більше з нього кіптяви, ніж світла;
тепла теж мало. Справді, християне
лагідні понад людську міру й звичай,
а добрости в них щирої немає,
вони не людяні, вони нічого
дарма не роблять — все за надгороду,
та ще й не за малу, за вічне щастя
на небесах! На меншу не пристали б.
Нікого їм не жаль, тортури вічні
готові обіцяти з легким серцем
всім «грішникам», так, наче бог їх кат,
що присуди виконує безумні.”