Sasha S.

“Вуй воював із своїм середовищем. Він дійшов висновку, що його середовище або навмисно погано зроблене, або неймовірно запущене. Він боровся з цим єдиною зброєю, яка в нього залишилася, — пасивним опором та очевидним презирством.”
― Kurt Vonnegut Jr., The Sirens of Titan

“3 лютого по радіо вперше повідомили про Сталінград. Там воювало багато австрійців, чимало з них там загинули або потрапили у полон. У звіті СД Лінца про настрої у регіоні написано, що Сталінград викликав у Верхньому Дунаї «щонайглибший смуток, почасти навіть пригніченість та зневіру». Служба безпеки повідомляла про критиків, які вимагали закінчення війни, і навіть про напади на високопоставлених партійців. У Ґізкірхені якась проста селянка начебто надавала ляпасів командиру місцевого загону і вилаяла його, коли той повідомив їй новину про «героїчну смерть» її сина на Сході: «Це ви винні, що все зайшло так далеко!»

Серед населення зростали втома від війни, невдоволення й апатія. Гестапо відреагувало на це загостренням репресій. Раптово зросла кількість арештів за порушення так званого закону про віроломство, під що підпадали ослаблення бойового духу та злочини з використанням радіо.”
― Martin Pollack, Smrť v bunkri: Správa o mojom otcovi

“бо всі вони з’являлися рано-вранці, в парадному мундирі, вдягненому навиворіт просто на піжаму, з баулом грошей, награбованих у державній скарбниці, та валізою, де лежала шкатулка з нагородами, газетні вирізки, закладені в старі розрахункові книжки, та альбом з фотокартками, що їх вони показували йому на першій аудієнції, наче вірчі грамоти: “гляньте, генерале, це я - коли ще був лейтенантом, а це - в день, коли було взято владу, а це - шістнадцята річниця приходу до влади, гляньте-но сюди, генерале”, - проте він надавав їм політичний притулок, не звертаючи на них особливої уваги і не перевіряючи їхніх вірчих грамот, бо “єдиною посвідкою скинутого президента має бути свідоцтво про його смерть”, - казав він, з тою ж зневагою вислуховуючи їхню балаканину”
― Gabriel García Márquez, The Autumn of the Patriarch

“Те, що війна може тривати безкінечно довго, що іноді вона триває навіть тоді, коли її давно програно, пов'язано із щонайглибшою потребою маси зберігати свій збуджений стан, не розпадатись, залишатися, власне, масою. Це почуття іноді таке глибоке, що люди свідомо воліють піти разом на смерть, тільки лиш не визнати поразки й тим самим не пережити розпаду власної маси.”
― Elias Canetti, Crowds and Power