Sasha S.

“Вуй воював із своїм середовищем. Він дійшов висновку, що його середовище або навмисно погано зроблене, або неймовірно запущене. Він боровся з цим єдиною зброєю, яка в нього залишилася, — пасивним опором та очевидним презирством.”
― Kurt Vonnegut Jr., The Sirens of Titan

“Те, що війна може тривати безкінечно довго, що іноді вона триває навіть тоді, коли її давно програно, пов'язано із щонайглибшою потребою маси зберігати свій збуджений стан, не розпадатись, залишатися, власне, масою. Це почуття іноді таке глибоке, що люди свідомо воліють піти разом на смерть, тільки лиш не визнати поразки й тим самим не пережити розпаду власної маси.”
― Elias Canetti, Crowds and Power

“бо всі вони з’являлися рано-вранці, в парадному мундирі, вдягненому навиворіт просто на піжаму, з баулом грошей, награбованих у державній скарбниці, та валізою, де лежала шкатулка з нагородами, газетні вирізки, закладені в старі розрахункові книжки, та альбом з фотокартками, що їх вони показували йому на першій аудієнції, наче вірчі грамоти: “гляньте, генерале, це я - коли ще був лейтенантом, а це - в день, коли було взято владу, а це - шістнадцята річниця приходу до влади, гляньте-но сюди, генерале”, - проте він надавав їм політичний притулок, не звертаючи на них особливої уваги і не перевіряючи їхніх вірчих грамот, бо “єдиною посвідкою скинутого президента має бути свідоцтво про його смерть”, - казав він, з тою ж зневагою вислуховуючи їхню балаканину”
― Gabriel García Márquez, The Autumn of the Patriarch

“Людство, яке не відало істин, що містяться у кожній людині, вдивлялося назовні, вдалину, й прагнуло дістатися щораз далі й далі. Цими прагненнями дістатися далі людство намагалося дізнатися, хто ж насправді стоїть за всім створеним і навіщо ж здалося усе це створювати.

Людство закидало своїх аґентів проґресу чимраз далі й далі. Зрештою воно їх запустило в космос, у безбарвне, прісне, невагоме, безкрає море зовнішнього простору.

Воно їх кидало, наче каміння.

Ці нещасні аґенти знаходили у космосі те ж саме, що подостатком знаходили й на Землі, — кошмар безглуздості без кінця-краю. Винагородами космосу, безмежного зовнішнього світу, були три дари: пусте геройство, фарс та безглузда смерть.”
― Kurt Vonnegut Jr., The Sirens of Titan