“3 лютого по радіо вперше повідомили про Сталінград. Там воювало багато австрійців, чимало з них там загинули або потрапили у полон. У звіті СД Лінца про настрої у регіоні написано, що Сталінград викликав у Верхньому Дунаї «щонайглибший смуток, почасти навіть пригніченість та зневіру». Служба безпеки повідомляла про критиків, які вимагали закінчення війни, і навіть про напади на високопоставлених партійців. У Ґізкірхені якась проста селянка начебто надавала ляпасів командиру місцевого загону і вилаяла його, коли той повідомив їй новину про «героїчну смерть» її сина на Сході: «Це ви винні, що все зайшло так далеко!»

Серед населення зростали втома від війни, невдоволення й апатія. Гестапо відреагувало на це загостренням репресій. Раптово зросла кількість арештів за порушення так званого закону про віроломство, під що підпадали ослаблення бойового духу та злочини з використанням радіо.”