Про ім'я "Устя" і почуття гумору

Після того, як мене увосьме спитали, чи я кримська татарка і чи Устя — татарське ім'я, я вирішила додати у свою книжку Це я така у бабу Устю примітку про походження імені. Тут теж поділюся цією інформацією.

Вдома ми прабабу називали "Устя". У с. Макіївка (на межі Полтавщини та Чернігівщини) її називали "Устя Іванівна" — там так заведено. Це висловлює водночас теплоту (скорочена форма) і повагу (по батькові). У документах, які прабаба мала вже на старості, було написано "Устинія", а в записі у церковній книзі про її народження (1895 рік) вказано "Іустина". У юності, коли вона хотіла когось підколоти, то просила до неї звертатись “Устюся”. Розумієте, так, звідки у мене почуття гумору.

У Львові зараз мені інколи трапляється варіант імені Юстина. Скорочено — Юстя. Також є чоловічі варіанти: Устин або Устим.

Звідки взялося ім'я?

Ім’я має латинське походження, воно походить від «justus», що означає "справедливий" чи "праведний". Таким чином, Устинія — це "справедлива". У західних країнах це ім’я теж існує і звучить, наприклад, як Джастін (Justin).

*починає співати: Cry me a river, yeah, yeah*

Наше слово "юстиція" (судочинство) також походить від латинського «justus».

І ні, наскільки мені відомо, татарського коріння у мене немає.