Прощання

Їх проводжає до вокзалу гавкіт,
Жіночний місяць, хижий і розпусний.
У цьому місті справжня тільки пустка,
Яка тече крізь греблі і загати.

Змиває бляклі фантики рекламні,
Крамниці залежалого товару.
І час – Уран, якому згодували
Усіх себе, і кров’ю, і ділами.
Весна іще повернеться – а поки
Тут порожнечі вистуджені чари…
Мовчать – багатослівне те мовчання.
Чекають потяги.

(c) Юлія Баткіліна

Facebook twitter google_plus tumblr mail
 •  0 comments  •  flag
Share on Twitter
Published on August 27, 2018 05:31
No comments have been added yet.