Майже вересневе

Хтось літо, наче склянку, розтрощив.
В уламках тихо бубонять дощі,
Річки в моря пливуть і жебонять,
І присипляють риб і жабенят.

Неуникненні, як оця сльота,
Страшні казки заходять у міста.
І каву п’ють у парку натщесерце.
Гортай цей рік. Приймай його. Не сердься.