Вони

Йшла непевно, тремтіла, мов ранок,
Хворий підліток, пташка-підранок…
Увійшов він за нею – такою –
Із вітальні до передпокою.
Виклав пляшку і витягнув корок
І дивився на неї, як ворог,
На подушку диванну строкату
І як тіні затоплюють хату.
Люди йшли під балконом, і кожний
Був утомлений, злий і тривожний.
«З тим флейтистом лишили ми Гаммельн –
І зустрілися знов – ворогами.
Мій коханий, лихий, осоружний,
Мій заклятий і проклятий друже».
І пили, і лишались тверезі.
Під балконом тремтіли берези.
А...