Like Eating a Stone Quotes

“У Республіці Сербській чоловіки не хочуть фотографуватися і ховають обличчя. Коли з’являються чужинці, чоловіків не видно, вони зникають. Але не треба їхати аж на передмістя Соколаця, щоб у цьому переконатися. Вистачить увімкнути програму телебачення Республіки Сербської (її можна зловити також і в Сараєві). Журналісти іноді відвідують сербські села й містечка, аби побачити, як живуть люди. На екрані завжди ремствують на життя тільки жінки. Чоловіків нема. Вони бояться, що хтось (жертва, яка вижила) їх упізнає і донесе прокурорам Міжнародного трибуналу: що тут живуть люди, які грали у футбол мусульманськими черепами, або ті, що примушували чоловіків-мусульман відгризати іншим чоловікам-мусульманам тестикули.”
― Wojciech Tochman, Like Eating a Stone: Surviving the Past in Bosnia

“Декотрі з тих, хто сидить і дивиться, хотіли би повернутися до своїх довоєнних обійсть. До Боснійсько-Хорватської Федерації. У кого чисте сумління, той може повернутися. Вони розмовляють так тихо, що ніхто не чує. Але вони не вертаються. Пояснюють, що через тутешніх політиків. Місцеві сербські політики попереджають, що повернення — це втеча. І зрада! Ніякого повернення! Треба виживати тут! А колись буде краще…”
― Wojciech Tochman, Like Eating a Stone: Surviving the Past in Bosnia

“Нікому в Боснії не вигідні швидкі ексгумації: «Не дай Боже, — каже Ева. — Закінчилися б високі заробітки, кар’єри, поїздки на міжнародні конференції. Треба копати повільно. Має вистачити на довгі роки, до пенсії.”
― Войцех Тохман, Like Eating a Stone: Surviving the Past in Bosnia

“Kobiety pytają: po co była nam wojna? Po co ginęli nasi synowie?
I odpowiadają: po nic, po strach, tułaczkę i krew, po życie w barakach.
A przed wojną był dom, w każdym domu - pełna zamrażarka.
Teraz puste garnki. Za puste garnki ginęli.”
― Wojciech Tochman, Like Eating a Stone: Surviving the Past in Bosnia