Все літо наче день один. 100 оповідань. Том перший. Книга 1 Quotes

“«Він лякав мене ще з дитинства. Мій дядько називав його Машиною Привидів. Безтілесні голоси. Я боявся його до смерті. І в подальшому житті я не міг спокійно ним користуватись. Телефон здавався мені якимось нелюдським приладдям, яке може пропустити особистість людини через свої дроти, якщо захоче. А якщо не захоче, просто відфільтрує вашу особистість так, що голос, який дійде до іншого кінця дроту, буде холодним, як риба. Повним сталі, міді, пластику, чого завгодно, тільки не тепла і справжності. По телефону легко казати не те, що думаєш; телефон перекручує значення слів. Нажити ворога по телефону дуже легко. Ще, звісно, телефон – така зручна річ; просто він завжди поруч і вимагає, щоб ви зателефонували тому, хто не хоче, щоб йому надокучали. Друзі увесь час телефонували, телефонували і телефонували мені. Чорт, у мене не було вільного часу. Як не телефон, то телевізор, як не радіо, то фонограф. Як не телевізор, фонограф чи радіо, то фільми з кінотеатру за рогом, фільми, що проектуються на низькі купчасті хмари із перервами на рекламу. Дощ уже не дощ, а наче змилки якісь. Як не реклама на хмарах, то музична реклама з естради у кожному ресторані; музика і реклами в автобусах, якими я їздив на роботу. Як не музика, то переговори по інтеркому чи мій нічний жах – наручний радіопередавач, по якому друзі і дружина телефонували мені кожні п’ять хвилин. Що такого у цих «сучасних зручностях», що робить їх такими спокусливо зручними? "
"Вбивця”
― Рей Бредбері, Все літо наче день один. 100 оповідань. Том перший. Книга 1

“Мартін знав, що знову прийшла осінь, бо Пес, забігши у будинок, впустив вітер і холод, і запах яблук, що під деревами перебродили на сидр. У темних кучерях шерсті Пес приніс золотарник, останні ниточки павутиння, шерсть білки, лушпиння жолудів, пір'їну вільшанки, тирсу недавно розпиляних дров і буре листя, що злетіло з полум'яних кленів. Він стрибав. Злива шматочків папороті, гілочок ожини, болотної трави проливалась на Мартінову постіль, і він кричав від захоплення. Ім'я цьому неймовірному звіру було Жовтень!

("Посланець")”
― Ray Bradbury, Все літо наче день один. 100 оповідань. Том перший. Книга 1

“— А я завжди гадав, що Бог може бути тільки серйозним.
— І при цьому створити качкодзьоба, верблюда, страуса і людину? Я Вас прошу!

("Вогненні кулі")”
― Ray Bradbury, Все літо наче день один. 100 оповідань. Том перший. Книга 1

“Вам знайоме, напевно, це відчуття, коли ти біжиш, розпростерши руки, і між твоїх розведених пальців виростає невидима повітряна вуаль, неначе крила.
("Озеро")”
― Ray Bradbury, Все літо наче день один. 100 оповідань. Том перший. Книга 1