Не ліхіє дев'яності Quotes

“. Брак чогось вчить цінувати життя, а надлишок робить нас байдужими. Щоб побороти це, пропоную хоч раз відправити наших дітей у наше дитинство і влаштувавши день народження за його незабутнім сценарієм. Зранку, до приходу гостей, іменинник ретельно прибирає квартиру. А коли гості, друзі батьків, приходять, його заганяють до кімнати з чужими дітьми, з якими він сором’язливо грається, допоки не покличуть задути свічку. З шоу-програми — застільна пісня у виконанні найбільш набуханого дядька, котрий виконує роль аніматора, а подарунки кардинально відрізняються від бажаних…”
― Сергій Яковишин, Не ліхіє дев'яності

“. Дитинство дев’яностих було яскравим, попри всю його сірість і похмурість.”
― Сергій Яковишин, Не ліхіє дев'яності

“. А памʼятаєте двосторонню гумку? Ми вірили, що одна сторона гумки стирає ручку, але зазвичай вона просто здирала шар паперу разом із записами.”
― Сергій Яковишин, Не ліхіє дев'яності

“З плином років чимраз частіше згадується дитинство. Не тому, що воно було світлим, а тому, що попереду було ціле життя.”
― Сергій Яковишин, Не ліхіє дев'яності

“У футбол грають і сьогодні, але сенс нашого був не лише в тому, щоб забити гол, а ще й довести супернику, що м’яч перетнув уявну лінію уявних воріт на уявному полі.”
― Сергій Яковишин, Не ліхіє дев'яності

“Тра-та-та за сєбя і за всіх, хто читає книгу, заховавшись від зовнішнього світу в ейфорії спогадів та тепла.”
― Сергій Яковишин, Не ліхіє дев'яності

“Ми виросли на стику двох епох: коли не було нічого і коли з’явилося все.”
― Сергій Яковишин, Не ліхіє дев'яності

“Та й сама залізнична дорога була альтернативним дитячим майданчиком. Береш монету, кладеш на рейку перед потягом, що наближається, і отримуєш медаль за виживання в дитинстві.”
― Сергій Яковишин, Не ліхіє дев'яності

“У 10 років я вигадував болячки, щоб пропустити школу, а в 35 — приховую справжні, щоб мама не хвилювалася. Тоді шукав свободи, тепер — даю їй спокій.”
― Сергій Яковишин, Не ліхіє дев'яності

“У цьому й полягає трагедія сучасного світу: ми делегували себе своїм телефоном. Колись знання були невіддільною частиною людини. Наші батьки знали маршрути всіх тролейбусів і автобусів у своєму місті, точно розуміли, де знаходиться той чи інший театр, знали ціни і скільки грошей лежить у кишені. Їхнє життя було наповнене конкретикою — вони могли вирішити будь-яке повсякденне питання без сторонньої «мобільної» допомоги.”
― Сергій Яковишин, Не ліхіє дев'яності

“Дитинство закінчується не тоді, коли ти дізнаєшся правду про казкового персонажа, а тоді, коли зникає здатність радіти, коли серце охоплює смуток. Але чи сумувати, чи створювати для себе і своєї родини новорічну казку — вибір завжди залишається за нами.
Це і є справжня казка.”
― Сергій Яковишин, Не ліхіє дев'яності

“Алкоголь був природною частиною побуту, що здавався нам елементом дорослого життя. Випити за уваженіє, за здоров’я, за свято — причин ніколи не бракувало. Пили повсюдно. Жодне свято не обходилося без застіль і наповнених чарок.”
― Сергій Яковишин, Не ліхіє дев'яності

“З кожного «утюга» лунали пісні шансону, і здавалося, що пів країни щойно «відкинулося», а інша половина активно готується заїхати «в хату».”
― Сергій Яковишин, Не ліхіє дев'яності

“- Чебуреки! Гарячі чебуреки! Кому гарячі чебуреки! — саме з таких слів зароджувалася культура вуличної їжі.”
― Сергій Яковишин, Не ліхіє дев'яності

“Підвіконня було закуліссям. На ньому стояв чайний гриб, від якого всі плювалися, аж поки не попрацювали маркетологи і «Комбуча» не з’явилася в усіх хіпстерських кав’ярнях.”
― Сергій Яковишин, Не ліхіє дев'яності

“Якщо прислухатися до себе, виявляється, що життя — це не речі. Життя — це історії. І кожен з нас пише свою. Але чи буде вона вартою згадки? Це вже залежить від нас.”
― Сергій Яковишин, Не ліхіє дев'яності

“- Ходи сюди, я тобі нічого не зроблю! — це був найбільший обман дитинства.”
― Сергій Яковишин, Не ліхіє дев'яності

“… ясність вносив широкий шкіряний ремінь з пряжкою. Але ненадовго. В наш час він був невіддільним інструментом виховного процесу. Я думаю, що його видавали в пологовому будинку, як зараз видають бокси малюка, разом із книгою про виховання.”
― Сергій Яковишин, Не ліхіє дев'яності

“Музика була невіддільною частиною мене, виступала формою розваги та ментальної терапії, переносила у інші світи. У цих світах ти був супергероєм, якщо твій плеєр міг перемотувати назад.”
― Сергій Яковишин, Не ліхіє дев'яності

“Сьогодні мені складно зрозуміти, як із людей, які пили шкільні напої, могли вирости любителі лавандового ілет-вайту на мигдальному молоці з додаванням кориці по четвергах. Все, що додавалося тоді до напоїв, — це герпес на губах.”
― Сергій Яковишин, Не ліхіє дев'яності

“Ми жили в епоху, яка запрограмувала в нас злидарські навички: вичавлювати останні краплі майонезу з пачки, збирати крихти хліба пальцем зі столу, заварювати пакетик чаю «Принцеса Нурі» мінімум два рази.”
― Сергій Яковишин, Не ліхіє дев'яності

“Підготувати сестру було легше: біла сукня та корона з проволоки, обмотаної сріблястою мішурою, — і вона вже сніжинка, або принцеса, або Снігова Королева… Я ж не хотів бути зайчиком чи вовком, як більшість дітей, які потім виховають квадроберів.”
― Сергій Яковишин, Не ліхіє дев'яності