Зачарована Десна Quotes

“...все проходить, все минає, забувається й губиться в невпинній зміні годин, і всі наші пригоди і вчинки течуть, як вода, між берегами часу.”
― Олександр Довженко, Зачарована Десна

“Вода тиха, небо зоряне, і так мені хороше плисти за водою, так легко, немов я не пливу, а лину в синьому просторі. Дивлюсь у воду — місяць у воді сміється. "Скинься, рибо",—думаю — скидається риба. Гляну на небо: "Зірко, покотися",— котиться. Пахнуть трави над водою. Я до трав: "Дайте голос, трави",— гукають перепілки.”
― Олександр Довженко, Зачарована Десна

“Всі покидатимуть когось і поспішатимуть назустріч невідомому, і комусь буде жаль.”
― Олександр Довженко, Зачарована Десна

“Адже давно відомо вже, що сила страждання вимірюється не так гнітом зовнішніх обставин, як глибиною потрясіння”
― Олександр Довженко, Зачарована Десна

“Повечорів мій день, туман поле ясне укриває, і я дивлюсь, хвилюючись, навколо, — треба мені поспішати. Гості пливуть на вербових човнах, хвиля хвилю з-за Десни доганяє, часті думи з далекого теплого краю везуть мені...”
― Олександр Довженко, Зачарована Десна

“... і вже ніколи не вернеться святість босоногого дитинства”
― Олександр Довженко, Зачарована Десна

“Заграй, музика, заспівайте, ангели в небі, пташки в лісі, жабоньки попід берегами, дівчаточка під вербами. Я пливу за водою. Я пливу за водою, і світ пливе наді мною, пливуть хмари весняні — весело змагаються в небі, попід хмарами лине перелітне птаство — качки, чайки, журавлі. Летять чорногузи, як чоловіки у сні. І плав пливе. Пропливають лози, верби, в’язи, тополі у воді, зелені острови.”
― Олександр Довженко, Зачарована Десна

“Картини пливуть, линуть води Дунаєм, Десною, весняна вода на Десні, Дунаї. Хмари по небу пливуть вибагливо й вільно і, пливучи в просторах голубих, вчиняють битви і змагання в такому числі, що коли б одну тисячну долю судилось приборкати і поставити в ясний книжковий чи картинний ряд, недаром жив би я на світі і отягчав начальників і соглядатаїв своїх недаром.”
― Олександр Довженко, Зачарована Десна

“Любив плескіт води весняної. І жаб’яче ніжно-журливе кумкання в болоті, як спадала вода весняна. Любив співи дівочі, колядки, щедрівки, веснянки, обжинки. Любив гупання яблук в саду у присмерку, коли падають вони несподівано в траву. Якась тайна, і сум, і вічна неухильність закону почувалися завжди в цьому падінні плода. І грім, хоч мати і лякалась його, любив я з дощем і вітром за його подарунки в саду.”
― Олександр Довженко, Зачарована Десна

“Нічого казати, розумний був, добрий пес. [...] У нього підростав уже син, теж Пірат, ще молодий, веселий, спритний собачка. Він веселив своєю артистичною натурою цілий куток. Любив гру. Був, так би мовити, собачим артистом. Грав з телям, з поросятами, курми, грав з голубами й гусьми нашими й чужими. Часом удвох із своїм батьком, віддавшися високому собачому натхненню, вони догравались до такого, що гра закінчувалась каліцтвом чи смертю їх партнерів, і тоді обидва артисти або тікали, куди очі дивились, або прудко ховались в тютюн, щоб пересидіти гострий період свого шельмування, поки люди не позбирають пір'я і не поїдять засмажені жертви мистецтва.”
― Олександр Довженко, Зачарована Десна

“У великім розпачі прокляв він ім'я Боже - і Бог мусив мовчати.”
― Олександр Довженко, Зачарована Десна

“У великім розпачі прокляв він ім'я Боже - і Бог мусив мовчати.
Явися Бог тоді йому у усій своїй силі - напевно, батько кинувся б і прохромив його вилами або зарубав сокирою”
― Олександр Довженко, Зачарована Десна

“У великім розпачі прокляв він ім'я Боже - і Бог мусив мовчати.
Явися Бог тоді йому в усій своїй силі - напевно, батько кинувся б і прохромив його вилами або зарубав сокирою”
― Олександр Довженко, Зачарована Десна