Hrdý Budžes Quotes

“Коли зі мною щось трапляється, я намагаюсь робити вигляд, що все гаразд, і бути сильною, як Гордий Будьщо.”
― Irena Dousková, Hrdý Budžes

“У Празі деякі вулиці було страшенно перекопані, тому що там будують метро. Це такий закопаний потяг, до якого, щоб в нього сісти, треба їхати вниз рухомими сходами; а щоб з нього вийти, треба знову ними їхати вгору.”
― Irena Dousková, Hrdý Budžes

“Йога — це такі вправи, при яких людина майже зовсім не рухається, але візьме, наприклад, одну руку й одну ногу, зав’яже їх вузлом — і має витримати так півгодини.”
― Irena Dousková, Hrdý Budžes

“Я лише нервую перед кожним уроком, тому що шкільна фізкультура придумане не для того, щоб займатись вправами, а для того, щоб мучити товстих і невмілих дітей.”
― Irena Dousková, Hrdý Budžes

“Я б теж хотіла вже бути великою, старою людиною, тому що старі люди не сміються з того, що хтось товстий, і не роблять інших огидних речей, які діти роблять постійно.”
― Irena Dousková, Hrdý Budžes

“Але вдома в мене були неприємності, мені сказали, що курва — це погане, дуже дуже погане слово. Набагато гірше, ніж бовдур чи дурень. То, мовляв, якась дуже зла пані, — та все це дуже дивно, бо мені таке і не пояснили, чому саме вона зла.”
― Irena Dousková, Hrdý Budžes

“Тому що хороший скульптор має вміти переконати кожного у своїй правді, повинен мати силу фантазії чи якось так.”
― Irena Dousková, Hrdý Budžes

“Удома я про це одразу розказала і запитала, як так, що вона померла, бо вона ж маленька дівчинка, а я вже знаю, що коли хтось помирає, то вже ніколи не приходить додому, та й узагалі нікуди, — але це буває тоді, коли він старий.”
― Irena Dousková, Hrdý Budžes

“А потом мама дала мне два печенья, наверное потому, что мне было грустно, как собаке. Я обрадовалась, но грустно было все равно.

Когда я пошла в детский сад, то в первый же день за обедом один мальчик сказал мне, что у его папы есть грузовик и он меня этим грузовиком задавит. Я совсем не понимаю почему, ведь я только сказала ему: «Привет» – и как меня зовут. И другие были похожие вещи. Правда, я быстро уговорила Каченку, так что в сад ходила только неделю. Потом я стала ходить в театр, а там все прекрасно.
Зато в школе все почти так же, как было в детском саду, и ходить туда нужно все время. Хотя, к счастью, не совсем все время, ведь я же стану в конце концов старой и мне не придется никуда ходить и не будет ничего сниться.

Я пошла открыть окно, чтобы посмотреть на улицу. Там гуляли голуби и разные старые женщины с собаками, и запах Праги мне нравился больше, чем запах штруделя.

Перед каждым уроком мне страшно, потому что школьная физкультура придумана не ради упражнений, а ради издевательств над толстыми и неловкими детьми. А я и то и другое вместе.

–Вам легко говорить, вы взрослый и можете делать, что хочется, а ничего, что вам не хочется, делать не должны.
– Вовсе нет, вовсе нет, так только кажется.”
― Irena Dousková, Hrdý Budžes