Marta Oliynyk’s Reviews > Жити Таїнством. Вісім розмов із митрополитом Борисом Ґудзяком > Status Update

(5) Бо перспектива колонії та рабства абсолютно неприйнятна, як і перспектива геноциду. А колонізувати й підкорювати Україну та нищити все українське - це декларована, експліцитна мета цієї війни.

(4) Так само, як Алжир сьогодні в жодному разі не повернеться під французьке панування чи Америка знову не стане колонією Великої Британії, а темношкірі не повернуться в рабство, так українці не повернуться до колоніального стану. Саме такими прикладами я стараюся пояснити слухачам у Західній Європі чи в Північній Америці те, чому настанова українців така тверда.

(3) Чому вона повинна мати територію у 28 разів більшу за Україну і ще прагнути проковтнути її? Чому взагалі є переконання, що Росія має бути великою імперією, мати колонії та підданих? Здавалося б, це очевидні речі.

(2) Також засуджується імперіалізм у британській, французькій, австрійській культурі, науці та історіографії, натомість глибинного аналізу російського імперіалізму ще не відбулося ні на Заході, ні в самій Росії. Це ніби цілком очевидна річ, що Росія має бути такою самою країною, як решта країн. Чому вона має бути імперією і поневолювачем багатьох етносів?

(1) Правда є вічною. Її можна забути чи заперечувати, але раніше чи пізніше вона виходить на яв і перемагає. Часом треба століття, щоб це сталося. Скажімо, в США досі не виправлено кривд, яких біле населення завдавало темношкірим, хоча рабство скасували сто пʼятдесят років тому.

Говорити з відстані про драматичні події, повʼязані з великими жертвами, слід смиренно.

А у філософії чи культурі успіху, яку сьогодні пропагують, цей процес часто ілюзорно переступається: має бути результат — і чим швидше, тим краще. У бізнесі говорять, що треба орієнтуватися не на процес, а на результат. А властиво, процес е плодом, є життям. Це і є найвище наше покликання: жити вільно, жити у Бозі, жити з ближніми.

"Євангельська мудрість каже, що принесення плоду починається з посадження зерна, а щоб зерно принесло плід, воно мусить вмерти. І хоч-не-хоч наша життєдайність, як у матері, повʼязана із подвигом, зусиллями: із періодом приготування, виношування, болями пологів, процесом сповивання, годування. Тобто плідність вимагає часу і самопожертви.

У своєму житті я досі шукаю — і, мабуть, слід постійно шукати, — як саме у цей час і на цьому місці жити, бути життедайним, приносити плід.

Бог кличе нас до життя і до життєдайності. Ми покликані бути плідними. Плідність і життєдайність мають безліч вимірів. Кожна людина має власне покликання до плідності, до того, щоби жити життедайно: це не є щось матеріальне, хоча може включати і матеріальні речі, це не завжди мусить бути щось інтелектуальне чи естетично творче, кожна плідність має свою красу. Вона передусім має духовно-моральний вимір і стержень.