Maria’s Reviews > Без ґрунту. Оповідання > Status Update

Ніч оберталась мітом. Усе, що було довкола нас, перетворювалось в химерну фантасмагорію почуттів.

— Це як уніформа!. Кожна поводиться так або інакше в залежності від того, яке на ній убрання!
Я маю примху, я волію співати лише в концертовому вбранні. Малим дітям і співачкам дозволено бути примхливими.

Найгарніша медуза, яку море викидає на берег, обертається в купу огидних драглів.

Я завжди понад усе цінив примхливу химерність бажання, що раптом прокидалось в мені. Ніколи й ні в чому не треба зраджувати себе, вище над усе слід ставити власну примху. Хіба ж не так?..

Вагаючись між обовʼязком бути на зборах і можливістю уникнути цього, я кінець-кінцем віддаю перевагу останній. Я ніколи не квапився робити те, що я мусів був робити. Навіщо?..

— Ви vagabond, волоцюга! — сказав він мені, довідавшись, що я од вивчення давньовірменської архітектури й романської звернувся до вивчення козацького барока XVII століття.

Місто — нова історична категорія - входить у життя народу, але воно не принесе людству радости й життя в ньому не стане ясним.

Про «мистецтво епохи» він ладен був говорити з кожним, що хотів його слухати. Хто не хотів його слухати, того він примушував. Це була його ідея, й він проголошував її, як її пророк.

Він так само заперечував мистецтво Нового часу, як митці Ренесансу свого часу заперечували мистецтво середньовічне, яке вони називали «готичним», тобто варварським.

Він не шукав для себе попередників, на яких би він міт спертися, як Ю. Нарбут; він шукав посередників, яких би він міг знищити.