Viola’s Reviews > The Last Hour of Gann > Status Update

Авторка що хоче, те і робить, коли розповідає про дитинство Амбер: то в 6 років ніякої згадки, що в неї була молодша Ніккі, то тут раптом в 5 років Амбер написано, що вже є мала Ніккі.
Поверніть мені назад всіх оцих неприємних людиськ. Нехай Амбер знову з'ясовує з ними стосунки, бо одного Міорака - забагато. Вона зробила з нього якогось няню-бодібілдера, а він з нею носиться, як дитиною. Ох уж ці рожеві соплі...

Парочка по саму сраку в снігу, посеред скель.
-Ця печера буде нашим табором, — сказав Міорак, вказуючи.
-Це що? Печера? Я не хочу зупинятися на всю ніч!
- Ми не зупинимося на одну ніч, жінко, — відповів Міорак. - Ми тут зимуємо.
-Що ти маєш на увазі?
-Шеул забезпечив наш зимовий табір.
[...]Амбер вихопила у нього спис і висмикнула руку з його хватки.
-Розважайся, ящеролюдино. Я не втомилася і не зупиняюся!

LOL!!!

Ок, все, приїхали: чергова будівля Древніх, але тепер в ній Амбер бачить купу муміфікованих трупів, які ніби вирішили наочно своїми тілами зобразити біблійні картини з Содому і Гомори. Але в процесі трохи захопились і почали займатись канібалізмом і просто вбивствами.
Тепер Амбер вже не так спокійно поруч з Міораком, бо вона тепер подумки пов'язує його напади гніву з оцим всім. Можливо він також хворий, все ще...

Міорак вважає, що людиська, що пішли вперед до храму божого і залишили його і помираючу Амбер, загинули в катакомбах міста Древніх. І тепер Амбер - його дружина і все, їм більше нічого не треба. Але по суті він її день за днем відрубував від її "стада", від її рідної сестри. На скільки пам'ятаю, то таких людей як Міорак в психології називають або нарцисами або аб'юзерами.
Хоча людиська дійсно кончені. І сестра теж.

Ааа, нарешті я зрозуміла що мені нагадує тепер цей новий етап стосунків між Амбер і Міораком: фільм "Роман з каменем" з Дугласом і Тернер. В акторки навіть колір волосся схожий. Оця пасивна агресія точно звідти. Єдине, що тут Амбер вже трошки більш прокачана туристка, але в іншому)))
Або ще варіант: колись дивилась в дитинстві "Плоть і кров" 1985 року.
Ну тобто шось типу де він трошки краще за мавпу, а вона нещасна.

Сідайте зручніше, шановні людиська, бо це страшне, смішне і трохи сумне))
Амбер:
- Якого біса ти несеш! Я взагалі не "твоя" будь-що. Те, що я переспала з тобою один раз, не означає, що я тобі належу.
Міорак:
- Ти спала у моєму таборі. Це означає, що ти належиш мені. Ти моя з того дня…
Він замовк, потім закотив очі та важко зітхнув.
- Добре. Скільки разів люди спаровуються, перш ніж жінка вважатиме себе завойованою?

Нє, ну дякую, що хоч жива залишилась після такого "освідчення". Бо на початку думала, що зараз скальп зніме. )))
Цікаво, щоб він зробив, якби вона сказала, що це не "волосся моєї матері", а припустимо "очі моєї матері" чи "зайві кілограми від мого батька"? І щоб Міорак тоді робив? Зрізав би також шмат?))
Він її ще й вкусив! І тепер в неї на плечі добрячий має бути шрам і вона має йому сплести шнур із свого волосся)))

"Коли Божа віра в Його дітей нарешті відновиться, Година Ганна закінчиться, а разом з нею й тінь Його гніву. Ми живемо в останні дні, М'якошкіра."

The Age of the Warrior = the Hour of Gann’s Dominion

Сталося непоправне: Амбер якимось чином "зламала" таки Міорака. Тепер він вже не впевнений, що двері храму відкриються і ще він вперше збрехав: з якоїсь причини він вирішив не казати Амбер, що на руїнах Древніх бачив сліди людішек, і що він не просто там впав, а намагався пройти по їх слідах. Хана Ганну...